Великий Тарас
9 березня 1814 року у селі Моринці Київської губернії народився великий український поет, письменник та живописець Тарас Григорович Шевченко.
Українська культура не знала би свого генія, коли б російські інтелігенти не допомогли їому стати тим, ким він став, не викупили б його із неволі. Таким чином дуже символічно, що російський поет Василь Жуковський, вчитель Александра Сергійовича Пушкіна, став одним з тих, завдяки кому ми маємо свого великого Кобзаря.
Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Пан погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів. Щоб їх здобути, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина. Лотерея відбулася 22 квітня 1838 року, а 25 квітня Шевченкові видали відпускну.
***
Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.
У нашого Тараса небагато віршів, які можна адресувати дітям, бо вірші його такі ж сумні, яким було його життя.
Але його мелодійні співучі описи рідної природи можуть сподобатися й малечі.
Тече вода з-під явора
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
А ось що напевне знайде відгук у дитячих серцях – це його мальовничі твори.
Вони такі яскраві, насичені, сяючі! Свою молоду надію відтворив у них наш Кобзар.