Люшина школа

З якого віку слід починати вчити дітей? З цього приводу існують різні  точки зору. Прихильники  вальдорфської педагогіки, наприклад, вважають, що поки не випадуть молочні зуби, знакова система не принесе малюкові користі, і вчити його читати і рахувати неварто. А у Олени Олексадрівни Скоробагатової (яку всі близькі називають Люшею) щодо цього інша думка. Точніше, навіть не думка – в неї інший досвід.

– Олено Олександрівно, ви займаєтеся з дітками за якоюсь методикою?

– Я, звичайно, знайома з багатьма методиками, але тут мені допомагає не кількість методик, а кількість дітей. Спочатку я вчила старшого сина  Міху. А коли у мене ріс Іванко – а він вже в 2 роки знав букви – ми жили на ХТЗ, (ХТЗ – це робітнича околиця Харкова), вчити його товаришів  з дитячого садочка більше не було кому, так що я їх всіх і вчила – дітей друзів, сусідів…

Потім настали веселі 90-і. І цей досвід мені дуже став у пригоді – заробляти на додатковий кусок хліба. А зараз займаюся з внуками. І з малятами друзів моїх дітей.

Олена Олександрівна – це вам не просто якась бабуся! Вона – серйозний філолог, кандидат наук, викладач. Вчить майбутніх вчителів у педагогічному університеті. Недавно вона випустила книгу «Граматичні значення і поетичні образи: поетичний потенціал російської граматики»!

Маленький Матвій сьогодні без настрою – тато  намагався намазати йому щічки кремом. І він залишився цим дуже незадоволений, заняття не йде. Олена Олександрівна вдається до хитрості:

– Добре, Матвію. Якщо тобі нецікаво, я візьму твоє доміно і піду займатися з Нікою. (Ніка – товаришка Матвія). До того ж Ніка вміє складати трапецію, а ти  не вмієш .

А, взагалі, сьогодні неправильне заняття. Зайвих людей не повинно бути – забагато відволікаючих факторів.

 

Матвій притискає до себе коробку  з доміно і через деякий час починає викладати з нього трапецію. Олена Олександрівна каже:

– Матвійка можна завжди  «на слабо» заохотити. З іншими дітками – інші хитрощі.

На холодильнику – буквочки-магнітики. Олена Олександрівна каже:

– Заберу я, Матвійку, твої букви. У мене таких нема. І буду сама слова складати. Тим паче, ти забув, як пишуться  «ТАК» і «НІ»!

– Ні, не забув! – кричить Матвій. І демонструє  бабусі свої знання.

Вони займаються два рази в тиждень – по суботах наодинці з бабусею. А в середу до них приєднується ще Ніка, і хвилин 20 малята займаються разом. Потім Матвійко їх покидає, а Ніка – вона на рік старша – залишається на своє заняття. І ось вам результат – за  два місяці малюк вивчив усі букви, навчився  складати з них найпростіші слова, вивчив різні геометричні фігури, рахує в межах десятка… І все це в процесі гри. У звичній домашній обстановці… На жаль, не  у всіх є такі бабусі!

Переклад українською Раїси Кузик