Свято зеленого кольору

17 березня ірландці відзначають день свого улюбленого святого – покровителя Ірландії – Святого Патріка.

Мевін Суккат, майбутній святий, народився в Британії в IY столітті. Коли йому було 16 років, його захопили в полон пірати та продали в рабство – до Ірландії. Він прожив на острові 6 років, і з Божою допомогою повернувся на батьківщину. Потім навчався в монастирях Європи і став священиком. І якось було йому видіння, в якому він почув заклик від Бога – повернутися до Ірландії та проповідувати християнство. За легендою, Святий Патрик вигнав з острова всіх змій, і їх там немає і по сьогодні.

Символ цього свята – трилисник. Вважають, що святий розповідав язичникам про Святу Трійцю на прикладі листка конюшини: як три листочки ростуть від одного стебла, так і Бог єдин у трьох особах.

Свято Святого Патріка – це свято весни, веселощів та карнавального настрою. У цей день люди вбираються в яскравий весняний одяг. У костюмі обов’язково повинно бути щось зелене: капелюх, шарф, черевики, шнурки, або просто зелені стрічки. Є традиція щипати того, хто в цей день не надів нічого зеленого.

Люди збираються і влаштовують карнавальні ходи, паради, танцювальні вечори. Зазвичай такі процесії супроводжують духові оркестри зі знаменитими ірландськими волинками.

 

Перші паради на честь Святого Патріка пройшли, як це не дивно, не в Ірландії, а в Америці ще в XYIII столітті. Право називатися першим містом, в якому пройшов такий парад, оскаржують Нью-Йорк і Бостон. В Ірландії ж перший такий парад пройшов у 1931 р.

Останнім часом це свято із задоволенням відзначають не лише в Ірландії, а й в усьому світі. Особливо яскраво та святково це виходить у тих, хто захоплюється ірландськими традиціями. У нашому місті є люди, які серйозно займаються ірландськими танцями, наприклад Школа ирландского танца “Unicorn”.

У цьому році охочі щодо участі в параді на честь Святого Патріка збираються на Історичному музеї, «під градусником» о 17-30. Весела хода з піснями, танцями, прапорами, зеленими кульками й гарним настроєм вирушає до Університету, потім переходить на Пушкінську і плавно перетікає в Zeppelin Pub (Пушкінська вул. 25), де разом з чудовою київської stout-rock групою ShamRocks! відзначає свято нами усіма улюбленого і вельмишановного товариша Патріка із зеленим пивом, піснями, ірландськими танцями, дружнім слемом і шаленим ірландським драйвом!

У харьківському кінотеатрі «Боммеръ» з 15 по 21 березня проходить Фестиваль нового ірландського кіно. У програмі показів – демонстрація шести фільмів-призерів і учасників ряду міжнародних кінофестивалів, і ніч короткометражних стрічок від фестивалю «Galway Film Festival».

Окрім трилисника, символами дня Святого Патрика вважаються лепрекони: крихітні істоти, які шиють взуття для ельфів і гномів та бережуть скарби. Ось народна ірландська казка, в якій добре видно характер лепрекона.

Ромашкове Поле

Одного разу, весняним сонячним днем походжав обіч поля, уздовж живої огорожі молодий хлопчина на ім’я Том Фітцпатрік. Раптом чує він, десь біля самої землі за огорожею лунає тихо: «тук-тук», «тук-тук», «тук-тук», ніби пташка-кам’янка клацає.

Цікавий був Том Фітцпатрік, і захотів він подивитися, чи правда це кам’янка передчасно заспівала. Підійшов Том тихенько до огорожі, відвів кущі. І замість маленької пташки побачив величезний глиняний глечик. А поруч з цим великим глечиком сидів маленький дідок у шкіряному фартушку, в маленькій шапочці. Сидів і, весело підсвистуючи, прибивав каблук до шкіряного башмака: «тук-тук», «тук-тук». Оці-бо звуки й чув Том!

«Отакої! – подумав Том Фітцпатрік. – Це ж лепрекон! »

А лепрекони, якщо ти не знаєш, це ірландські ельфи-шевці. В Ірландії вони, ніби, й досі живуть. Кажуть, що вони шиють черевики лише на одну ногу – або на праву, або на ліву. А ще кажуть, що лепреконам відомі всі зариті скарби в околицях. Ось і вирішив Том Фітцпатрік використати неочікувану зустріч і вивідати у крихітки-шевця хоча б про один глечик із золотом.

Підкрався хлопець ближче до лепрекона. А той сидить, посвистує, молоточком працює. Потім встав він на маленьку лавочку, зачерпнув маленьким глечиком з великого, випив, та знову взявся за роботу.

Тут Том Фітцпатрік і показався з-за кущів.

– Бог у поміч, милий сусід, – каже, а сам уже руку простягнув, щоб лепрекона схопити.

– Що ж, дякую на доброму слові, – відповів маленький швець.

– А чи не будете ви так люб’язні сказати, що у вас в цьому глечику?

– А чого це вам, молодий чоловік, заманулося турбувати дурнуватими питаннями чесних людей? – насупився дідок-з-нігтик. – Але якщо вже вам край потрібно, то одповім. В цьому глечику у мене чудове пиво, яке я сам зварив! І сам п’ю! А ви, молодий нероба, краще б подбали про батьківське добро! Озирнись-но: поки ти тут зі мною розмовляєш, весь твій овес корови потоптали! – і лепрекон махнув рукою на щось у Тома за спиною.

Від несподіванки Том мало не обернувся. Та вчасно схаменувся і встиг-таки схопити крихітку-лепрекона за шиворот.

– Ну, розмови розмовами, а золото своє де ви ховаєте, сусіде? – спитав Том.

Лепрекон спробував вивернутися з рук Тома. Але Том Фітцпатрік міцно тримав свого полоненого. Зрозумівши, що йому не вирватися, дідок удавсь переляканим і сказав:

– Недалеко звідси, на ромашковому полі. Нічого не вдієш, як вже так вийшло, покажу тобі де.

І Том, не випускаючи комір курточки лепрекона, пішов за ним через поле. Хитрий ельф легко перестрибував через канави, пролазив крізь огорожі, тож Том ледве встигав за ним, але з рук лепрекона так і не випустив, і навіть на секунду не спустив з нього очей!

Ну, нарешті, добралися вони і до ромашкового поля. Лепрекон зупинився біля однієї  ромашки і сказав, зітхнувши:

– Копай тут. Під цим кущем заритий глек, а в ньому – золоті гінеї!

У тому, що лепрекон не бреше, Том був упевнений, бо будь-який ірландський хлопчисько знає – якщо зловити ельфа або лепрекона і запитати про скарб, то вони завжди кажуть правду: так вже в них заведено. Та от лихо: у Тома не було з собою лопати! Треба бігти додому!

Але перед тим, щоб потім не помилитися де саме копати, Том дістав з кишені червону стрічку, і обв’язав нею стебло ромашки. І сказав Лепрекону:

– Присягнись, що не знімеш мою стрічку з цієї ромашки!

Лепрекон поклявся, що навіть пальцем не зачепить цієї стрічки – і у Тома не було жодних підстав йому не вірити, адже лепрекони не брешуть! Тож Том побіг до дому.

– Бувай здоровий, Том Фітцпатрік, – крикнув йому на прощання маленький швець. – Нехай на користь піде тобі моє золото, як ти його відкопаєш.

Том кинувся з усіх ніг, знайшов лопату і повернувся у той же час на ромашкове поле.

Та що це? Що побачив він, повернувшись на поле?

Ану, здогадайся сам, як саме лепрекон обвів Тома навколо пальця.

Малюнки Олексія Астанкова, фото Олександра Колишкіна,

Переклад українською Вікторії Бабій