Діти, подорожі та я

Не знаю як вас, а мене, як тільки починає танути сніг, і в лютневому повітрі з’являється той легкий аромат, який неможливо не впізнати – аромат весни, відразу тягне в подорож.  Нехай то буде Кавказ або Крим, тому що всі розуміють, що Крим –

Крим!

Что это такое?
Это полуостров такой,
Голубая волна, голубая мечта,
Приголубит тебя, точно голубя,
И полюбит тебя, и погубит тебя,
Любого, и снова
Ты над домом, над дымом, над Крымом
Подымешься вверх, и вверху облака
Обласкают тебя… О, если бы так!
(Михайло Щербаков)

Дуже я люблю море, гори, нові кросівки, вітер в обличчя, і йти куди-небудь, вздовж річки чи лісом, попри струмки, водоспади і сосни… Але позаяк я вже 15 років як мама, а 12 років як мама двічі, всі мої подорожі вже давно перетворилися на «подорожі з дітьми».

Підчас подорожі я почуваюся живою.

В одному з коментарів до нашого посту про подорожі прозвучало запитання-сумнів: «Кому потрібні такі подорожі: дітям чи батькам? Адже маленькі діти не запам’ятовують ні красот природи ні творів мистецтва!».

– Так, звичайно, подорожі потрібні батькам! Мені, наприклад, дуже потрібні. Я почуваюся живою, якщо кудись іду, їду, пливу. Від того, що я стала мамою, я не перестала бути собою. Я, як і раніше, люблю свободу. І хочу, щоб діти це про мене знали, хочу поділитися з ними цими почуттями, цією радістю.

Малюк цього не запам’ятає, а його тіло запам’ятає!

– Так, звичайно, маленькі діти всього не запам’ятовують, в пам’яті у них не відкладається. Але у підсвідомості – відкладається! Чому моя старша донька в 15 років раптом почала займатися альпінізмом? Чи не тому, що я її в «кенгурятку» тягала по гірських стежинах Криму? Чому всі діти в нашій компанії чудово плавають? Чи не тому, що ще крихітними пірнали в морську воду, занурювалися, реготали і хлюпалися? Вони цього не пам’ятають, але їх тіло – пам’ятає!

Таке неможливо забути!

Обов’язково слід доторкнутися до старовинних каменів

Хоча… мені завжди хотілося, щоб діти запам’ятали наші подорожі. Що я для цього робила? Я намагалася, щоб їх враження були різноманітними – для малюка важливіше торкнутися, понюхати, почути і відчути, ніж побачити. Треба постояти під струменями водоспаду, пірнути в гірське озеро, погладити слоновий стовбур бука, розгризти буковий горішок – «букву»…

Необхідно закопатися в гарячий пісок, лизнути солоний морський камінець, доторкнутися рукою до шорстких каменів Херсонесу, полежати на фундаменті тисячолітньої базиліки… А ще – я в цьому переконана – враження, коли вони ще свіжі, треба обговорити. Необов’язково, власне,  саме проговорювати, деяким діткам зручніше намалювати картинку-спомин. І – набрати собі «на згадку» камінчиків, раковинок і листочків…Куди діваються такі спогади? Вони приходять потім, вони повертаються – дивними картинками, що постають в пам’яті,  запахами, звуками, снами…  Ці спогади стануть спільною територією пам’яті, яка залишиться у нас і у наших дітей. Навіть, коли діти стануть дорослими.

А іноді з дитячих спогадів виростають картини, вірші  або фільми…

Подорожуючи з малюками, слід пам’ятати про важливі речі: діти – не дорослі. Вони не хочуть «потерпіти». Тому вода і смаколики повинні бути обов’язково. Привалів – зупинок для відпочинку, повинно бути стільки, скільки треба. Рюкзачок має бути, але він не повинен бути важким.

Як перевірити, чи дійсно дитина втомилася? Дуже просто! Покажіть йому здалеку метелика, грибочок, білочку, чи ще якусь цікавинку. Моя практика показує, що вже зовсім, здавалося, втомлений малюк, побіжить, захоплений грою чи вражений несподіванкою. А от якщо він не побіг попереду всіх – значить пора робити привал!

Привал!

Окремо хочу сказати про побутові незручності. Перевірено: якщо дорослі на цьому не акцентують уваги, то діти цих незручностей не помічають. Головне, щоб була вода, щось смачненьке і різні цікаві речі довкола.

Діти не помічають побутових незручностей.

Звичайно, подорожувати з маленькими дітьми не просто, не буду лукавити. Але даруйте, з якими ж ще дітьми нам подорожувати? Коли діти виростуть – а це відбувається  набагато раніше, ніж ми очікували – тоді вже вони будуть вирішувати, чи брати нас у подорож, чи,  може, не варто.  Так що  не втрачайте нагоди, батьки!

Звичайно, мій досвід – не універсальний. Але декому він може знадобитися.

Сподіваюся, що учасникам конкурсу  «Чому нам подобається подорожувати і спочивати разом з дітьми – наша істория» буде цікаво подумати  на цю тему разом зі мною.

Фото  Інни  Роменської, Геннадія Краковського, Уляни Дикань, Наталії Машкович, Вікторії Ловпаче

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong> <img src="" alt="" class="">

http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_bye.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_good.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_negative.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_scratch.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_wacko.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_yahoo.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_cool.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_heart.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_rose.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_smile.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_whistle3.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_yes.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_cry.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_mail.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_sad.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_unsure.gif 
http://kids.sch.in.ua/wp-content/plugins/wp-monalisa/icons/wpml_wink.gif