Перекладач з пташиної, котячої і крокодилячої

Кому – покой, кому – разбой,
кто славой жив, а кто – зарплатой,
а я-то – помни! – жив тобой –
моей сестрой, моей судьбой,
моим соавтором Ренатой!

Вадим Лєвін

31 січня 1933 року в Одесі  народилася  незвичайна жінка – Рената Муха.

Вона була талановита у всьому, за що бралася – у викладанні англійської мови, у  написанні наукових праць, у блискучих естрадних виступах і у творенні маленьких, але неймовірно смішних віршів – маловіршиків… Кожен її урок англійської – чи то заняття з малятами чи то лекції для студентів – перетворювався в маленький спектакль, в театральний етюд, в імпровізоване шоу,  де вона співала пісні, читала вірші, придумувала ігри…

Рената Муха багато років працювала на кафедрі англійської філології Харківського університету, захистила кандидатську дисертацію, написала більше сорока наукових праць. Займалася дослідженнями в галузі англійського синтаксису. Підготувала курс «Матінка Гуска в гостях у Курочки Ряби» – про вплив англійської дитячої літератури на російську, розробила методику «Казкова англійська» про використання усної  розповіді при  викладанні іноземних мов.

«Хоч – смійся, хоч – ні, але вийшло так, що використання усної розповіді  при викладанні  іноземної мови  придумала я», – писала Рената.

До написання дитячих віршів Ренату Григорівну «залучив» її друг, дитячий поет Вадим Лєвін.

«Герої моїх віршів, – говорила Рената, – звірі, птахи, комахи, дощі і калюжі, шафи і ліжка, але дитячим поетом я себе не вважаю. Мені легше вважати себе перекладачем з пташиної, котячої, крокодилячої і туфельної мови, з мови дощів, калош, фруктів і овочів. А на питання – кому я адресую свої вірші, я відповідаю: – Пишу до запитання».

Коли  Ренати не стало,  Вадим Олександрович написав і присвятив їй книгу, що називається«Співавтор мій крилатий».

Він згадує: – «Ми писали не тільки вірші. Нам подобалося разом створювати тексти: переказувати з англійської казки Кіплінга, Поллі Камерон, Беатріс Поттер, придумувати дитячу радіопередачу з «лікувальними» пісеньками і казками («від жадібності», «від капризів»…), писати спільну статтю «Вірші на уроках англійської мови». В перші роки нашої дружби я знайомив Ренату з віршами і казками нових для неї дитячих письменників і обережно редагував ранні  її вірші. А Муха читала мені в оригіналі вірші з англійських книжок для дітей (а робила вона це захоплююче), потім повторювала їх російською і пояснювала, в чому криється гумор вірша. І я перекладав, або переказував вірші, користуючись цим дивовижним усним перекладом.

Взагалі, всі, кому пощастило знати Ренату Григорівну, люблять її і згадують з великою радістю і теплотою.

«Коли я читаю вірші Ренати Мухи, я щоразу впадаю в дитинство, і це зовсім не від віку. Людині необхідно час від часу впадати в дитинство, щоб наповнити себе, як спущене колесо, повітрям перших років свого життя. Але дехто про це забуває і лише в глибокій старості спохватиться: «Пора»!

Мені завжди здавалося, що

«человек впадает в детство,
как река впадает в море,
вырывается из тесных
берегов и категорий.
Прочь заботы, прочь напасти,
снова каждый юн и холост.
Выпадает в жизни счастье,
как последний зуб и волос».

Але, прочитавши вірші Ренати Мухи, я б сказав по-іншому:

Человек впадает в детство,
как река впадает в море,
вырывается из тесных
берегов и категорий.
Прочь заботы, прочь напасти
и другое в том же духе.
Выпадает в жизни счастье,
как стихи Ренаты Мухи» – писав про Ренату поет Фелікс Кривін.

«Рената була вбивчо естрадною людиною. Рената була майстром і генієм усної розповіді! Коли Рената виступала , зал сидів просто як зграя кроликів, слухаючи її і не відводячи очей. І коли Рената – це був особливий фокус – коли вона розповідала про Сару Абрамівну, свою тітку, то її голос здіймався до таких висот, дзвенів і розростався. Взагалі, я боялася що впаде люстра, так він дзвенів! Це було блискуче і я сподівалася, що хтось це записує. І це можна записати на якісь диски, тому що Рената  як оповідач – це дипломований лауреат конкурсу англійських оповідачів», – згадує відома письменниця Діна Рубіна.

Дійсно, в 1994 році Рената Муха взяла участь у фестивалі усних оповідань в американському місті Прово, штат Юта. За всю, вже 20-літню, історію цього, одного з найпопулярніших в США, щорічного фестивалю оповідачів вона залишається єдиною запрошеною до виступу учасницею, для якої англійська мова – нерідна. А всі свої оповідання розповідала, природно, англійською: такими є умови фестивалю. Останнього дня Рената зуміла настільки захопити сім тисяч глядачів, що вони разом з нею заспівали колискову, – але вже російською!

«Ніяких призових місць і нагород на цьому фестивалі нема і не було», – розповідає чоловік Ренати, професор математики Вадим Ткаченко, – «нагородою було саме запрошення виступити на ньому разом з п’ятьма іншими знаменитими оповідачами».

У 1995 році Рената Муха переїхала з Харкова в Ізраїль, в місто Беер-Шеву. Там вона викладала в університеті імені Бен-Гуріона. І продовжувала писати вірші, виступати на творчих зустрічах з читачами, перекладати, спілкуватися. В Ізраїлі вона була не менш любимою дитячою письменницею, ніж в Україні. Тому, що для справжнього перекладача не існує ні кордонів, ні мовних бар’єрів.

Ось як оцінює її роботу в Ізраїлі знаменитий сатирик і поет Ігор Губерман: «На своєрідних дитячих віршах Ренати Мухи виросло і виховалося не менше двох поколінь дітей, для яких рідною мовою була російська. Відразу після появи в пресі вірші Ренати Мухи зайняли гідне місце поряд з творами К.Чуковського, С.Маршака, А.Барто, Б.Заходера, В.Лєвіна, і сьогодні уявити без них російську літературу неможливо. Я вже давно спостерігаю за творчістю Ренати Мухи, захоплююся нею, а тепер, коли вона стала ізраїльською письменницею, вважаю, що для нас велика честь бачити її серед літераторів, які творять і Ізраїлі на мові Пушкіна».

Рената Муха  любила писати в співавторстві: разом з Ніною Воронель написала в 1968 році збірник віршів «Переполох», з Поллі Камерон і Вадимом Лєвіним в 1993 році – книжку «Про Нерозумного Коня, Забудькувату Сову, Братів-Бегемотів, Кота-який-не-вмів-мурчати і Котеня-яке-думало-що-воно-тигр». Були у неї і свої «окремі» книжки: «Гіппопоема» (1998), «Недомовки» (2001), «Трапляються в житті чудеса» (2002).

На жаль Рената в останні роки життя тяжко хворіла. Вона героїчно боролася з хворобою, і знаходила в собі силу смішно розповідати навіть про зовсім невеселі речі. 24 серпня 2009 року Ренати не стало. На честь цієї знаменитої письменниці проходять поетичні вечори, їй присвячують літературні конкурси, недавно до її 80 річчя, з’явився сайт, на якому можна детальніше познайомитися з її творчістю.

Ну ось, тепер пора і нам познайомитися з Ренатиними віршами. Вони чудові! Їх можна просто читати і вчити напам’ять – точніше, вчити їх не доведеться, тому що вони запам’ятовуються самі. Їх можна дописувати, особливо маленькі, на два рядочки. Вони ніби для цього і створені! Ми часто так робили на літстудії в Палаці Піонерів.

Хочете, спробуємо прямо зараз? Дописувати продовжуйте в коментарях!

***

Жив чоловік з бородою та вусами
Решта про нього придумати мусимо.

………………………………………

Продовжите ще один  рядок:

Або

І де б купувати собі таке ліжко…

………………………………………………

Або

Мама Зебра, тато Лось…

………………………………….

Вони підказують нам – великим і маленьким – як влаштована наша мова, які секрети в неї є.
Вірші Ренати Мухи зазвичай подобаються і дітям, і дорослим… а це перша ознака того, що вірші хороші! Знайомтеся і насолоджуйтеся!

***

А дятли всі їдять кого? –
Спитав  черв`як,
І тільки бачили його…

***

Крокодил посміхнувся так люто і гучно,
Що досі мені за нього незручно.

 

Дощик

Дощик з Хмаркою повсюдно,
Каже Хмарці на ходу:
«Мамо, нудно,
Мамо, нудно,
Мамо!
Можна я піду?»

Сімейна драма

В сім’ї Восьминогів нечувана драма:
В обід посварилися Тато і Мама.
А діти нещасні обсіли пороги
І просять батьків себе взяти у ноги.

Гиппопотам

В родині знайомого
Гіпопотама
Є Гіпопотато
і Гіпопомама.

Та ось запитання,
Що варте розгадки:
А де усі решта
Гіпопонащадки?

Спитати – незручно,
Дзвонити – незвично,
І все це занадто
Гіпопотетично…

І хоч невичерпною
Є дана тема,
Уже закінчилась
Гіпопопоема.

Сова

Всю ніч,
Від смеркання до ранку,
На гілці сиділа Сова.
І пісню
Про це вона склала.
А вранці
Забула слова.

Ужалений Вуж

В житті бувають  чудеса –
Вужа ужалила Оса.
В живіт ужалила чогось.
Вужу болить жахливо.
Ось.

А лікар Жук сказав Вужу:
«Я вам, як рідному, кажу,
Нестрашно це, але віднині
Вам раджу повзати на спині,
Допоки все це не вляглось.
Ось.»

Книжчина колискова

До віконця ніч прибилась,
В небі світяться зірки.
Книжка так за день втомилась –
Злипаються сторінки.

Фрази сонно позіхають,
Слово за словом бредуть,
Головний абзац схиляють
На обкладинку тверду.

Знаки оклику шепочуть –
Дався шумний день взнаки.

Уві сні – така вже звичка –
Розкриваються лапки.

А на березі сторінки
Перенос повісив ніс –
Він розлуку з третім складом
Дуже тяжко переніс.

І хропіння чути з казки,
Там, де був гучний бенкет.
Не дійшовши до розв’язки,
На ходу заснув сюжет.

Навіть полум’я пропало
В темній темряві нічній,
Де дракон одну зміївну
Запросив на перший бій.

Вже нікого не зустрінеш
У нічних отих книжках,
Ледь плетуться лиш інтриги
На поснулих сторінках.

Закуняла наречена
По дорозі під вінець,
І заснули і початок,
І середина,
Й КІНЕЦЬ.

Малюнки Сіми Лєвінштейн,

Переклад українською Раїси Кузик,

Вірши Ренати Мухи переказала українською  Галина Манів.