Спробуй зимоньку на смак!
Я визираю на вулицю і бачу, що погода – справжня Дитяча Зима. Зовсім не холодно, сипле м’який лапатий сніг, казково, весело і красиво.
Хочеться спускатися на санчатах, з’їжджати з гори на лижах, борсатися в снігу, ліпити сніговика, кидатися сніжками… хочеться відчути всі зимові задоволення, всі разом і вже!
І байдуже, скільки років мені, тобі чи йому. Мої батьки взимку і в 30, і в 40 років їхали за місто до друзів, сідали в величезні «вугільні» сани і мчали з гори. Вони тручали один одного в сніг, влаштовували жартівливі розіграші в будинку, і я виросла з тим, що як тільки зима стає м’якою , пухнастою, «дитячою» – ми всі стаємо дітьми, і це нормально.
Давайте згадаємо, швиденько згадаємо все-все-все, щоб здійснити це, поки сніг не розтанув, поки діти не виросли, поки настрій не минув, поки…Щоб не трапилося, як в історії з «Єралашу» – поки збирався на вулицю грати з товаришами в хокей, поки одягався – літо прийшло, пора с зимою прощатися.
Отже, Дитяча Зима, це:
– возити один одного по черзі на санчатах, перекидаючи в замети, круто закидаючи санки на поворотах.
– залізти на найвищу гору, з якої страшно спускатися на лижах, а на ногах взагалі нереально. Сісти на лижі, і з’їхати.
– попробувати мокрими руками ( добре, як не язиком!) залізні ворота, приклеїтися, і пообіцяти собі більше ніколи-ніколи такого не робити!
– стоячи на ногах спускатися з крутої, найкрутішої льодяної гірки-ковзанки, «як старші хлопці» – шалено страшно! Але кілька разів необхідно, для самоствердження.
– взяти фанерку, картонну коробку, на крайній випадок, портфель – і піти після школи «на гірки» – до вечора, до темряви. Вивалятися в снігу до утворення на одязі білих бурульок , що не тануть.
– на зворотному шляху з «гірок» загубити ключ від дому, вернутися шукати і знайти!
– Дитяча Зима – це сніговики, снігові баби, снігові вежі, укріплення, фортеці, сніжки і завжди – з добрим, веселим настроєм. Навіть якщо незнайомі хлопчаки (дядечки) кидають сніжки навздогін незнайомим дівчаткам (тітонькам). Якщо тітоньки на це тільки посміхаються – це воно!
Якщо від одного погляду на сніговика стає весело – це воно!
Якщо тобі кинули сніг за комір, а ти не образився – це воно! Це вона – Дитяча Зима!
Мій фірмовий рецепт, «Снігова королева»: занурити обличчя в пухнасту снігову кучугуру, набрати обличчям снігу, і з цим щастям знайти потрібне вам обличчя, обніматися. Без рук!
Не встигнеш озирнутися – і ти вже не дитя, ти вже мама (тато), і… і… А зими по-колишньому дитячі! І досвідчена мама скаже так:
– Чому не можна їсти бурульок? Тому, що горло болить?А якщо горло не болить, то всеодно не можна, тому що дахи брудні? Чудово! Горло у нас не болить, тому ми будемо робити їстівні бурульки! І не просто їстівні, а смачнющі! Наллємо соку в пластикову пляшку, винесемо на ніч на мороз – і на ранок у нас будуть чудові бурульки. Звичайно, можна їх і в морозилку поставити, але з двору – смачніше.
А в морозилку, навпаки, можна поставити маленького сніговика – нехай полежить там до літа. Одна мама розповідала, як вони показували потім такому сніговичку весну, літо і осінь. А взимку вони випустили малюка на волю, щоб він міг розповісти іншим зимовим мешканцям про все, що бачив.
Сніг такий м’який, так кортить пройтися по ньому босоніж! А чому не можна? Можна! Тільки треба напоготові мати теплі вовняні шкарпетки. Встаємо зранку. Тапочки і шкарпетки кладемо коло порога – і бігом на свіжий сніг! Побігали, доки не замерзли – кілька хвилин – і швиденько в шкарпетки! Хоч щоранку можна бігати, особливо, коли живеш на першому поверсі чи у приватному будинку. Але і багатоповерхівка не перешкода для фаната.
Чи бувають санкові потяги? Ще й як бувають! Зв’язуємо шнурками 3-4 штуки , і – вперед! Тільки «мамовоз» для такого поїзда недостатнім буде. Тут треба – «татовоз».
А на чому можна спускатися з гірки?
Звичайно, на санках.
А ще? На лижах, на ковзанах.
Добре, а ще?
На приплюснутій пластиковій баклажці,
на пластмасовій мидниці,
на шматку льоду, який заморозили в такій мидниці,
на картоні,
на дошці,
і просто на п’ятій точці (якщо на неї одягнуті непромокальні штани).
А досвідчена мама знає – готуй такі штани на зиму, пришивай рукавиці на гумочки, шалик замотуй по самі очка).
Герої з’їжджають з гірки стоячи на повний зріст на своїх двох, але це під силу не кожному.
І звичайно, можна повалятися в снігу! Якщо на тобі водозахисний комбінезон – то вже точно можна!
Вмієш робити «ангела»? – тобто впасти спиною на сніг і, рухаючи вгору-вниз руками зробити «крила». Падати в м’які кучугури, кидатися снігом, засипати себе і друзів блискучими сніговими хуртовинами.
Дитяча Зима – це така пора року, коли дитяче прокидається в дорослих, а у дітях воно буяє на повну силу. Це щастя у чистому вигляді.
Фото Марины Лидис, Натальи Машкович