9 листопада – День української писемності та мови
Сьогодні, 9 листопада, в нашій країні відзначається День української писемності та мови. За православним календарем — це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
Це свято, під час якого проходять змагання з мови: радіо-диктанти «Хто кращий»; заохочення видавництв, які видали багато книжок українською. В цей день письменники, вчителі та поети отримують подяки та нагороди.
Молодь проводить флеш-моби «Цей день говоримо тільки українською!»
А як можемо відсвяткувати цей день ми з вами? Такі гарні свята треба святкувати з тим, що любиш понад усе. Ми більш за все любимо дитячу поезію. Тому сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги вірші, які були написані гарними українськіми поетами, які жили не так давно і які творять зараз.
Платон Воронько
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати.
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.
Наталя Забіла
Десь затрималась Зима
Дecь зaтpимaлacь Зимa,
Снігу білoгo нeмa.
Хoчeтьcя з гopи нa лижaх,
І нa pічку з кoвзaнaми…
Мoжe, paзoм вcім пoчaти
Нaм перини вибивaти?
Мoжe, нaм пoдушки тpeбa
Гeть уcі пopoзpізaти?
От тoді Зимa швидeнькo
Пpилeтить, щoб пoдивитиcь:
Щo ж кpужляє тaм білeнькe,
І пухнacтe, і м’якeнькe.
І здивуєтьcя Зимa:
Сніг вжe є –
мeнe ж нeмa!
Ліна Костенко
Горобець із білою бородою
Розбігайтесь, людоньки, хто кудою! –
Горобець із білою бородою!
Що за диво дивнеє? На віку
Вперше бачу бороду отаку.
Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьбиоку він пір’їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.
Соловейко застудився
Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива.
Ти періщить заходився,
Соловейко застудився.
А тепер лежить під пледом,
П’є гарячий чай із медом.
Перший пароплав
Було це вранці. Я ще трохи спав.
На землю скочив босими ногами,
Як привітався перший пароплав
Далеко десь з Дніпром і з берегами.
– Ту-ту! Ту-ту! – він подих перевів.
І знов: – Ту-ту! – гукав щосили.
– Ту-ту! Ту-ту! – йому я відповів. –
Бувай здоровий і пливи щасливий!
Місяць уповні
Вибіг місяць з-за діброви,
Погубив на вітрі брови,
Заховав за спину руки,
Ходить лисий, без перуки.
Смуток зорям невимовний:
Ой, який тепер він повний!
А як був молодиком,
Був худесеньким серпком.
Аркадій Музичук
Увірвалась осінь
Між дерев зі свистом:
– Ви чого це досі
в одязі барвистім?!
Тут примчався вітер, –
і, мов навіжений,
без жалю, сердито –
обстригати клена!
Граба взяв за чуба
і додолу хилить.
Роздягнув би дуба, –
Та забракло сили.
A в ялини коси –
Наче в чарівниці!..
Не чіпа їх осінь –
колючок боїться.
Микола Вінграновський
Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
А в подарунок нашим читачам буде відео, в якому наша знайома харківська поетеса Ганна Яновська читає свої улюблені дитячі вірші Миколи Вінграновського, Романа Скиби та свої власні.
Зі святом, любі друзі!