Кого я вітала на день Святого Валентина?

Перед тим, як написати ці рядки, я зателефонувала своїм бабусі і дідусеві, і привітала їх. Для мене вони – взірець по справжньому закоханих, вони разом вже 53 роки. А які прекрасні історії вони розповідають зі свого життя! Звичайно, були у них і труднощі. І складності, і суперечки, але головне те, що у них були глибокі почуття один до одного, дивовижні побачення і кохання. І дотепер вони закохані – якщо бабуся попросить, дідусь для неї заспіває.

Напевно серед твоїх близьких є люди, яких варто привітати з цим святом: мама і тато, дідусь і бабуся, інші родичі. Їх варто привітати, навіть якщо хтось з них вже залишився без своєї половинки, просто щоб нагадати їм: вони були закохані і це прекрасно! А ще, можливо, вони пригадають, як це було, і розкажуть тобі. Це будуть неповторні життєві  історії.

Ще я привітаю тих своїх друзів, які закохані, адже це їхнє свято!

Але знаєш, найбільше мені хотілося б привітати того, хто допомагав закоханим, адже саме це робив Святой Валентин. Якби Ромео і Джульєтта залишилися живими,  гідними привітань були б ті, хто їм допомагав.

А найменше мені хотілося б купувати готові листівки і дарувати їх друзям і знайомим. Тому що я дуже не люблю виявляти свої почуття формально. Тобто так, коли присутня лише форма: настало свято, купив листівку, подарував. За формою – виявив увагу. А насправді?

Коли закінчувалося 20 століття і починалося 21, в нашій країні було мало  загальних свят. І тоді з’явився день Святого Валентина, з його сердечками і увагою до закоханих. Це було дуже приємно, особливо приємно – отримувати маленькі подарунки від друзів і подруг.

Це свято відразу сподобалося продавцям… і нам, покупцям. Адже це так просто, купити якусь дрібничку чи букетик пролісків! Для цього не потрібно жодних зусиль. Дуже приємно похвалитися: «А у мене сердечок більше!», і чекати – подарують тобі подарунки ті, хто  «просто  зобов’язаний» їх подарувати – товаришки, однокласники, твій знайомий.

І вийшло таке собі «свято обов’язкових подарунків», «свято рейтингу». Рейтинг – тобто оцінка, порівняння. Але хіба подаровані сердечка замінять допомогу справжнього друга? Хіба розмір подарунка, його вартість, чи кількість подарунків, покажуть, як насправді до тебе ставляться? Тоді найщасливішими людьми на Землі були б кохані люди багатіїв, а ми з вами знаємо, що це не так. І ніколи так не буде.

Набагато приємніше отримувати подарунки, які зроблені своїми руками, в які той, хто дарує, вклав свій талант, вміння, фантазію. Одна моя знайома дівчинка Маруся навіть взяла участь в конкурсі на Блозі Мам, спекла гарні і смачні валентинки для своєї сім’ї і навіть отримала приз – чайник!

В день Святого Валентина я  вітаю тих справжніх закоханих, кого знаю – дорослих і не дуже, чоловіків і жінок, хлопців і дівчат. І то не всіх, а лише тих, кому це буде приємно, хто не сумнівається в своїх почуттях і не соромиться їх.

А ще цього дня можна прийти до пам’ятника Закоханим, що на вулиці Пушкінській, біля метро ім. Бекетова,  і відзначити це свято там – сніжками, квітами і – величезним серцем, зліпленим зі снігу! Можна позапускати китайські ліхтарики, а потім подивитися  цілою великою компанією хороший фільм. Кожне свято стане таким, яким ми його зробимо. Подаруймо своїм близьким справжню, щиру радість!

Малюнок Сіми Левінштейн